текст з видання
Аналіз сталого розвитку: глобальний і регіональний контексти
/ Міжн. рада з науки (ICSU) та ін.; наук. кер. проекту М. З. Згуровський.
- К.: НТУУ “КПІ”, 2017. - Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку

Україна як сторона глобальної угоди зі сталого розвитку «Порядок денний 2030» є частиною світових зусиль з досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР). Ефективне виконання завдань в рамках ЦСР щодо сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню й забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва важко уявити без регулярних коротко- і довготривалих оцінок еколого-соціальних впливів ухвалюваних рішень на всіх рівнях. До основоположних принципів сталого розвитку відносяться заходи екологізації господарської діяльності, забезпечення доступу населення до екологічної інформації, а також проведення оцінки екологічних наслідків усіх видів діяльності, які можуть негативно вплинути на навколишнє природне середовище і здоров’я населення. Неповерхове впровадження аналізу екологічних аспектів в національну політику, нормативно-правову базу та інституційні механізми уможливить покращення міжгалузевої узгодженості та гармонізацію суперечливих інтересів зацікавлених сторін [1].

Практичне упровадження процедури стратегічного екологічного оцінювання (СЕО) набуває все більшого поширення і в Європі, і в інших розвинених країнах світу. Показовими прикладами, за останні роки, є застосування СЕО для розроблення Транспортної стратегії міста Кошіце (Словаччина), Національної стратегії Азербайджану щодо використання джерел альтернативної та відновлювальної енергії на 2015–2020 рр., 5-річного Плану місцевого транспорту Єдиного адміністративного округу Блекберн із Дарвеном (Англія), Національної стратегії управління відходами та Плану заходів Грузії на 2016-2030 рр., 20 річного Плану управління лісовими ресурсами в Паскіа‐Поркупін (Канада), детальніше з якими можна ознайомитись у презентації консультанта Секретаріату Конвенції Про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенції ЕСПО) Мартіна Смутни та міжнародного консультанта з СЕО Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН) Майї Гачечіладзе‐Божеску, представленій під час Круглого столу для керівників структурних підрозділів органів виконавчої влади «Переваги впровадження сучасної системи СЕО в Україні 28 лютого 2017 року [2].

Стратегічна екологічна оцінка є «спадкоємицею» оцінки впливу на довкілля (ОВД), проте новим, глибшим і всеохопнішим кроком у реалізації різнорівневих екологічних політик. Як вказали вищезгадані консультанти ЄЕК ООН М. Смутни та М. Гачечіладзе‐Божеску під час Круглого столу з питань СЕО, який було організовано Мінприроди спільно з ЄЕК ООН у лютому 2017 року: «СЕО не є мега ОВД, воно не повинно дублювати ОВД. СЕО ідеально охоплює стратегічні проблемні питання, які не можуть бути ефективно вирішені під час процесу прийняття рішень на рівні проекту» [3]. Стратегічне екологічне оцінювання документів державного планування здійснюють на ранніх етапах прийняття рішень, що дає змогу, зокрема, чіткіше визначити сферу охоплення ОВД, оптимізувати ОВД конкретних проектів [4].

Основними перевагами СЕО є запобіжний характер процедури, що дає змогу інтегрувати висновки у програму чи план, попередивши небажані наслідки, та комплексний підхід до оцінки компонентів природного середовища та здоров’я людини. У процес також залучені експерти і громадськість. Отже, можна говорити про системне бачення взаємовпливів середовища і людини, що надзвичайно важливо в контексті сталого розвитку. США, Канада, Австралія та інші країни мають значний досвід у здійсненні СЕО, процедуру у цих країнах закріплено законодавчо [5]. Станом на початок 2010-х років близько 60 країн світу реалізували проекти з СЕО [6].

Процедуру СЕО закріплено законодавчо у країнах ЄС з 2001 року та вона є обов’язковою для провадження усіма країнами-членами ЄС [7]. Директива 2001/42/ЄС щодо оцінки впливів планів та програм на довкілля (Директива СЕО) [8] вимагає проведення екологічного оцінювання громадських планів та програм до схвалення на національному, регіональному або місцевому рівні. Процедуру СЕО може бути узагальнено таким чином [9]:

• підготовка екологічного звіту, у якому подають ймовірні найважливіші впливи на довкілля та визначають обґрунтовані альтернативні варіанти пропонованого плану або програми;
• громадськість та екологічні органи інформують і проводять консультації щодо пропонованого плану або програми, а також підготовленого екологічного звіту;
• екологічний звіт та громадські обговорення приймають до уваги до схвалення пропонованого плану або програми;
• задля визначення непередбачуваних впливів на ранній стадії, після схвалення плану або програму критичні екологічні впливи відслідковують.

Держави-члени ЄС поступово впроваджують принципи СЕО за допомогою відповідних законодавчих актів (табл. 1).

Таблиця 1 – Процес інкорпорування Директиви СЕО у деяких державах-членах ЄС [10]

Країна	Головна постанова з СЕО
Болгарія	Закон про охорону довкілля 2002 року. Постанова про терміни та умови проведення екологічної оцінки планів і програм 2004 року.
Греція	Спільне Рішення міністрів 107,017/2006 про ОВД визначених планів і програм.
Італія	Законодавча постанова 2006 року № 152.
Латвія	Закон про ОВД. Указ Кабінету міністрів 2004 року № 157 щодо процедур зі стратегічної ОВД.
Нідерланди	Транспонування СЕО у голландське законодавство, а саме у Закон про екологічне керування і Постанову про ОВД, відбулось 28 вересня 2006 року.
Німеччина	Положення з СЕО є складниками Закону про ОВД §§14a-14f, запровадженого у 2005 році.
Португалія	Законодавча постанова 2007 року № 232.
Сполучене Королівство	Законодавчий акт 2004 року № 1633, положення щодо екологічної оцінки планів і програм.
Франція	Сукупність законодавчих актів (Постанова № 2004-489) доповнених нормативно-правовими заходами (декрети).
Швеція	Глава 6 Екологічного кодексу (1998:808) (з поправками, внесеними в Законодавчий Кодекс Швеції 2006:57).

Директива 2001/42/ЄС була основою для підготування Протоколу про СЕО до Конвенції ЕСПО [11]. Україна, певною мірою, долучилась до досліджень та політичних декларацій в галузі зміни клімату і до співпраці у рамках Конвенції ЕСПО. Уповноважені представники України у 2003 році в Києві на V Всеєвропейській конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи» підписали Протокол про СЕО до Конвенції ЕСПО, який ратифіковано у 2015 році [12]. У Протоколі про СЕО, на відміну від Директиви 2001/42/ЄС, більше уваги приділено наслідкам для здоров’я населення, передбачено можливість оцінки програмних документів і нормативно-правових актів [13]. Протокол про СЕО відкрито для усіх держав-членів ООН, станом на 30 березня 2016 року він охоплює 28 сторін [13].

Залучення громадянського суспільства в ухвалювання рішень сприяє реалізуванню ідей сталого розвитку та ефективному вирішенню критичних проблем, які вимагають невідкладних заходів. Стратегічна екологічна оцінка є рамковим інструментом, який уможливлює формування контексту розвитку в напрямку сталості шляхом інкорпорування питань сталого розвитку в процес ухвалювання рішень. Згідно Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» основними принципами національної екологічної політики є використання результатів СЕО для запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру на основі аналізу й прогнозування екологічних ризиків. Положення і заходи щодо проведення СЕО містяться у двох ключових у національному екологічному законодавстві документах – Стратегії державної екологічної політики до 2020 р. [14] («Удосконалення екологічного законодавства в частині застосування Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) в якості обов'язкового інструменту стратегічного планування розвитку соціально-економічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях») та Національному плані дій з охорони навколишнього природного середовища [15] («Підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про введення стратегічної екологічної оцінки з метою гармонізації з Директивою 2001/42/ЄС»).

Законодавче закріплення обов’язкового проведення СЕО в Україні є особливо актуальним, що зумовлено несталим природокористуванням та його наслідками для складників довкілля, зокрема й здоров’я людини [16]. Серед низки національних заходів і проектів у царині СЕО варто відзначити розробку в 2006 році Національної Стратегії для впровадження СЕО та реалізації вимог Протоколу про СЕО ЄЕК ООН в рамках проекту «Просування та розвиток потенціалу СЕО», який був спільно реалізований ПРООН, РЕЦ та ЄЕК ООН [17]. Загалом уваги заслуговує підтримка розбудови спроможності України у цій сфері з боку ЄЕК ООН з середини 2000-х років (мова йде про фінансову підтримку, тренінги, семінари, круглі столи, публікації тощо), зокрема, з 2013 по 2016 роки, в рамках спільної програми «Екологізація економік країн Східного партнерства Європейського Союзу» (EaP GREEN) ЄЕК ООН, ОЕСР, ЮНЕП та ЮНІДО [18].

У 2013 році вперше проведено СЕО для стратегій регіонального розвитку (стратегії розвитку Дніпропетровської та Львівської областей до 2020 року) за сприяння проектів міжнародної технічної допомоги "Місцевий економічний розвиток міст України" (Проект МЕРМ) і "Розбудова спроможності до економічно обґрунтованого планування розвитку областей і міст України" (Проект РЕОП), що підтримувались Конференційною радою Канади та Федерацією канадських муніципалітетів за фінансової підтримки Уряду Канади. Експертами Проекту РЕОП у 2014-2015 роках підготовлено кілька публікацій з СЕО, зокрема підготовлено методичний посібник [11] та спільно з Національною академією державного управління при Президентові України розроблено навчальний посібник [7].

У 2016 року Мінприроди ініціювало проведення стратегічної екологічної оцінки "Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року", проте Уряд схвалив Програму за грубих порушень встановлених процедур [19, 20]. У 2017 році проект міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (проект ПРОМІС) разом з Фондом ім. Гайнріха Бьолля в Україні ініціювали проведення СЕО Стратегій розвитку трьох міст – м. Кременчук (Полтавська обл.), м. Горішні Плавні (Полтавська обл.) та м. Хмільник (Вінницька обл.) [21]. Також у 2017 році Мінприроди спільно з ЄЕК ООН провели Круглий стіл для керівників структурних підрозділів органів виконавчої влади «Переваги впровадження сучасної системи СЕО в Україні». Мета круглого столу полягала у просуванні переваг ефективного застосування стратегічної екологічної оцінки (СЕО) з метою сприяння створенню системи СЕО в Україні відповідно до вимог Конвенція ЕСПО та Протоколу про СЕО до неї, який вступив в силу в Україні в березні 2016 року, а також згідно з положеннями Директиви ЄС про СЕО (2001/42/EC), як це передбачено Угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, 2014-2017 рр. [22]. Також було організовано тренінг «Практичне застосування стратегічної екологічної оцінки (СЕО)» для представників центральних та регіональних органів виконавчої влади в Україні [23].

У рамках Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе низку зобов’язань, зокрема і у сфері захисту, збереження і відновлення навколишнього природного середовища. Так, наприкінці 2013 року народним депутатом України М. Опанащенком подано проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку (реєстр. № 3758 від 16.12.2013р.), проте Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у березні 2014 року вирішив Рекомендувати Верховній Раді України цей проект відхилити.

За рік, на початку жовтня 2015 року, у Верховній Раді України групою депутатів зареєстровано проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку (реєстр. №3259 від 08.10.2015). Законопроект, розроблений на виконання пункту 239 плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847-р, спрямовано на імплементацію Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 червня 2001 р. про оцінку наслідків окремих планів та програм для довкілля [24]. Доопрацьований проект цього закону внесено 28 жовтня 2015 року [25]. Комітет ВР з екополітики на засіданні 27 січня 2016 року розглянув і запропонував Верховній Раді прийняти за основу проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку за результатами розгляду у першому читанні. Проте Комітет висловив низку зауважень до законопроекту, зокрема щодо визначення терміну "замовник" та громадського обговорення [26]. Закон України про стратегічну екологічну оцінку було прийнято 4 жовтня 2016 року і підписано Головою Верховної Ради України 12 жовтня 2016 року та направлено на підпис Президенту. У листопаді Президент України надав пропозиції до законопроекту, у січні 2017 року Верховна Рада не підтримала доопрацювання законопроекту, його було відхилено (у ВР не набралося голосів для повернення до профільного Комітету на доопрацювання Закону «Про стратегічну екологічну оцінку впливу на довкілля» після вето Президента [27]).

У лютому 2017 року у Верховній Раді України повторно зареєстровано нову редакцію законопроекту «Про стратегічну екологічну оцінку» (реєстр. №6106 від 21.02.2017). Проект напрацьовано народними депутатами-членами профільного комітету Верховної Ради України, командою Мінприроди, експертами ЄС та громадськістю [28]. У квітні 2017 року за висновком Комітету ВР з екополітики Верховній Раді України запропоновано прийняти за основу цей проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку. 23 травня 2017 року депутати розглянули законопроект «Про стратегічну екологічну оцінку» та ухвалили його за основу. Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак під час виступу на засіданні Верховної Ради України наголосив на важливості ухвалення цього законопроекту з точки зору міжнародних зобов’язань України, а також формування нової внутрішньої екологічної політики: «Перед нами є чітке завдання – ухвалити якомога швидше цей законопроект та поширити практику застосування європейської моделі СЕО на місцеві проекти і програми. Насправді запровадження нових механізмів стратегічної екологічної оцінки та внесення відповідних змін до деяких законодавчих актів забезпечить ведення господарської діяльності з обов’язкових урахуванням природоохоронних пріоритетів, а відповідно з урахуванням стану можливих негативних наслідків для довкілля і здоров’я громадян» [27].

У проекті Закону України про стратегічну екологічну оцінку (реєстр. №6106 від 21.02.2017) СЕО охарактеризовано як процедуру визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, виправданих альтернатив та розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом’якшення можливих негативних наслідків, яка включає (1) визначення обсягу СЕО, (2) розроблення звіту про СЕО, (3) проведення громадського обговорення та консультацій (за потреби – транскордонних консультацій), (4) врахування звіту про СЕО, результатів громадського обговорення та консультацій у документі державного планування, інформування про затвердження документа державного планування [4, 29]. Метою СЕО, згідно тексту проекту Закону, є сприяння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони довкілля, безпечності життєдіяльності людей та охорони їх здоров’я, інтегрування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування. Документами державного планування, тобто об’єктами СЕО, визначено стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування та стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми), та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об’єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури ОВД, або які вимагають оцінки з огляду на ймовірні наслідки для територій та об’єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі, за винятком тих, що стосуються створення або розширення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Документи державного планування, щодо яких здійснюється СЕО, не підлягають екологічній та державній санітарно-епідеміологічній експертизам [30]. Законопроект передбачає внесення змін у такі законодавчі акти України як Земельний кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та інші.

Проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку визначає значення лише кількох ключових термінів, а саме «громадськість», «держава походження», «документи державного планування», «замовник», «зачеплена держава», «наслідки для довкілля» та власне «стратегічна екологічна оцінка». Наразі в Україні здійснено лише поодинокі спроби розвитку ширшого понятійного апарату СЕО, створення технічно-комунікаційних розробок для діалогу зацікавлених сторін та механізмів партисипативного ухвалювання рішень у процедурі СЕО. Схема здійснення СЕО за законопроектом 6106 (див. [4]) є рамковою і не містить детального уніфікованого порядку виконання СЕО, оскільки сама процедура повинна бути гнучкою та адаптивною щодо сфери застосування, виду оцінюваного документу державного планування, особливостей обговорень і консультацій, обсягу та звітності. Розроблення і вдосконалення інструментів реалізування функцій СЕО призводить до зменшення невизначеності, підвищення ефективності та адаптивності циклу ухвалювання рішень, полегшує доступ до інформації експертів, зацікавлених сторін і громадськості під час здійснювання екологічної оцінки проектів. Вирішення цих завдань сприяє удосконаленню екологічного законодавства в частині застосування СЕО як обов'язкового інструменту стратегічного планування розвитку соціально-економічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях, покращенню охорони довкілля, узгодженню економічних, соціальних та екологічних цілей розвитку в національних і регіональних стратегіях, планах і програмах.

Удосконалювання політики регіонального розвитку в довгостроковій перспективі вимагає залучення до системи територіального планування процедур прогнозування і передбачення, еколого-соціально-економічного планування та проведення СЕО. Стратегічна екологічна оцінка – це не єдина методологія, а сукупність аналітичних і партисипативних методів (зокрема, SWOT-аналіз, цільовий аналіз та інші), які потребують адаптації до конкретних умов з урахуванням масштабу застосування, характеру стратегічної ініціативи і можливостей учасників процедури [31] та може бути використана для оцінювання довгострокових стратегій, планів і програм соціального та економічного розвитку, що розробляють або переглядають. Упровадження СЕО у процеси планування припускає спільну діяльність зі збирання й аналізу даних, залучення зацікавлених сторін і громадськості задля ефективного ухвалювання рішень. Така спільна діяльність неможлива без постійної взаємодії управлінської, експертної та зацікавленої сторін, а отже взаємодія повинна бути вибудована на основі рішення-орієнтованої моделі. Стратегічна екологічна оцінка є одним з дієвих інструментів переходу від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного планування розвитку регіонів та становлення партнерства "громадськість – влада – бізнес" на регіональному рівні.

На думку консультанта проектів РЕОП (2010-2015) і ПРОМІС (2015-2020) з питань охорони довкілля Геннадія Марушевського вибір методології проведення СЕО як набору різних інструментів залежить від рівня реалізації документу державного планування, особливостей процесу планування, галузі й етапу оцінювання, часу і доступних ресурсів, які організації залучено [31]. Так, можна виділити спрощену оцінку (до 10 днів), частково деталізовану СЕО (до 100 днів) та детальну СЕО (більше 100 днів). Звісно ці види СЕО значно відрізняються за глибиною дослідження стану довкілля, кількістю залучених зацікавлених сторін, обсягом звітності тощо.

Інтегрування СЕО в процеси планування з врахуванням партисипативного підходу до реалізування має охоплювати не лише розробляння елементів систем підтримування ухвалювання рішень та інтерактивно-ітераційної взаємодії учасників процесу, але й застосування дієвих показників для аналізу об’єкту СЕО [32]. У процесі розробки чи уніфікації показників розвитку слід дотримуватись таких основних міжнародних вимог як зв’язок з національними пріоритетами та міжнародними зобов’язаннями, важливість інформування громадськості, вимірюваність, регулярне оновлення даних, можливість використання для прогнозних досліджень, пріоритетність [33]. Інверсний аналіз від індексу (агрегованого показника) до окремих індикаторів та параметрів – це дієвий інструмент оцінювання стану, проблем і потенціалу суспільного розвитку [34]. Ефективне використання індикаторів значимо впливає на процедуру СЕО і процес планування за допомогою вдосконалення і спрощення складників СЕО [35]. Комплексні та питомі показники, наприклад такий як представлений у цьому дослідженні індикатор регіональної карбонової інтенсивності [32], дають змогу покращити сприйняття даних, комунікаційний складник процедури СЕО та інформування експертів і громадськості.

1. Report of the Eighth Environment for Europe Ministerial Conference. Addendum. Chair’s summary of the Conference. UNECE. 2016. Url: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/documents/2016/ece/ece.batumi.conf.2016.2.add.3.e.pdf (access date: 10.05.2017).

2. Смутни М., Гачечіладзе‐Божеску М. Сесія ІІ: Практичне застосування СЕО в різних країнах: досягнення, витрати і сприйняття // Круглий стіл для керівників структурних підрозділів органів виконавчої влади «Переваги впровадження сучасної системи СЕО в Україні». Київ. 28 лютого 2017. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/meetings/2017/Feb_17_RoudTable_Ukraine/3_Session_2a_SEA_case_examples_UKR.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

3. Смутни М., Гачечіладзе‐Божеску М. Вступ до СЕО та Протоколу про СЕО ЄЕК ООН // Круглий стіл для керівників структурних підрозділів органів виконавчої влади «Переваги впровадження сучасної системи СЕО в Україні». Київ. 28 лютого 2017. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/meetings/2017/Feb_17_RoudTable_Ukraine/1_Intro_to_SEA_Session_1_round_table_Ukraine_FINAL_UKR.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

4. Наближення екологічного законодавства до права ЄС. Європейська інтеграція у сфері екологічної оцінки: ОВД та СЕО [Електронний ресурс] / Проект технічної допомоги «Підтримка України в апроксимації законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища». Київ, 2017. 15 с. URL: http://apena.com.ua/index.php/ua/images/documents/publications/Broshure__2.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

5. Руденко Л.Г., Лісовський С.А., Маруняк Є.О. Досвід застосування стратегічної екологічної оцінки в процеси планування в Україні // Український географічний журнал: електрон. версія. 2016. № 2: 3-12. Дата оновлення: 01.10.2016. URL: http://ukrgeojournal.org.ua/sites/default/files/UGJ_2016_2_03-12.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

6. Noble Bram, Nwanekezie Kelechi. Conceptualizing strategic environmental assessment: Principles, approaches and research directions // Environmental Impact Assessment Review. 2017. N 62: 165-173.

7. Марушевський Г. Б. Стратегічна екологічна оцінка: навч. посіб. Київ, 2014. 88 с.

8. Directive 2001/42/EC of the European Parliament and of the Council of 27 June 2001 on the assessment of the effects of certain plans and programmes on the environment. Url: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32001L0042 (access date: 10.05.2017).

9. Strategic Environmental Assessment (SEA): Overview – Legal Context. Url: http://ec.europa.eu/environment/eia/sea-legalcontext.htm (access date: 10.05.2017).

10. De Montis A., Ledda A., Caschili S. Overcoming implementation barriers: A method for designing Strategic Environmental Assessment guidelines. Environmental Impact Assessment Review. 2016. N 61. P. 78-87.

11. Марушевський Г. Б. Стратегічна екологічна оцінка: метод. посіб [Електронний ресурс]. Проект РЕОП, 2015. 98 с. URL: http://ebed.org.ua/uk/inshe/metodichniy-posibnik-strategichna-ekologichna-ocinka (дата звернення: 22.07.2016).

12. Про ратифікацію Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті: Закон України від 1 липня 2015 р. № 562-VIII // Відом. Верхов. Ради України. 2015. № 32. ст. 319.

13. Сантер Є., Яковенко О., Штульбергер К. Протокол про стратегічну екологічну оцінку: Факти та переваги застосування [Електронний ресурс] / ЄЕК ООН, 2016. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/Publications/2016/Protocol_on_SEA/БРОШУРА_ПРОТОКОЛ_Друк_для_сайту_А4_.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

14. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 21.12.2010 р. № 2818-VI // Відом. Верхов. Ради України. 2011. № 26. Ст. 218.

15. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011-2015 років» від 25 травня 2011 р. № 577-р. // Урядовий кур'єр. 2011. № 135. с. 18.

16. Європейський досвід включення екологічних вимог у систему територіального планування України (методичні аспекти) / Л. Г. Руденко, Є. О. Маруняк, Ю. М. Палеха та ін.: під ред. Л. Г. Руденка. Київ, 2016. 36 c.

17. Національна Стратегія для впровадження СЕО та реалізації вимог СЕО Протоколу ЄЕК ООН: Україна. Травень 2006 (Офіційна версія 1). ЄЕК ООН. 2006. URL: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/documents/SEA_CBNA/Ukraine_strategy_uk.pdf (дата звернення: 22.07.2016).

18. Ukraine. EaP GREEN. UNECE. 2017. URL: http://www.unece.org/environmental-policy/conventions/environmental-assessment/about-us/protocol-on-sea/enveiaabouteap-green/ukraine.html (access date: 10.05.2017).

19. Громадськість обурена новою гідроенергетичною програмою [Електронний ресурс] / ВГО НЕЦУ, 2016. URL: http://necu.org.ua/hromadskist-oburena-novoyu-hidroenerhetychnoyu-prohramoyu/ (дата звернення: 10.05.2017).

20. Мінприроди висловило свою позицію щодо «Програми розвитку гідроенергетики на період до 2026 року» [Електронний ресурс] / Мінприроди, 2016. URL: http://menr.gov.ua/press-center/news/123-news1/5110-minpryrody-vyslovylo-svoiu-pozytsiiu-shchodo-prohramy-rozvytku-hidroenerhetyky-na-period-do-2026-roku (дата звернення: 10.05.2017).

21. Стратегічна екологічна оцінка як складова стратегій розвитку міста [Електронний ресурс] / Проект ПРОМІС, 2017. URL: http://pleddg.org.ua/ua/2017/strategichna-ekologichna-ocinka-yak-skl/ (дата звернення: 10.05.2017).

22. Круглий стіл для керівників структурних підрозділів органів виконавчої влади «Переваги впровадження сучасної системи СЕО в Україні». 28 лютого 2017 року, Київ. Url: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/meetings/2017/Feb_17_RoudTable_Ukraine/UKR_Draft_Agenda_High_level_event_Ukraine_9_Feb_2017_FINAL.pdf (access date: 10.05.2017).

23. Тренінг «Практичне застосування стратегічної екологічної оцінки (СЕО)» для представників центральних та регіональних органів виконавчої влади в Україні. 15-16 березня 2017 р, Київ. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/meetings/2017/Mar_15-16_SEA_Training_Kiev_UKR/0.Agenda_UKR.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

24. Мінприроди повідомляє про початок публічного громадського обговорення законопроекту «Про стратегічну екологічну оцінку» [Електронний ресурс] / Мінприроди, 2015. URL: http://www.menr.gov.ua/press-center/news/123-news1/3657-minpryrody-povidomliaie-pro-pochatok-publichnoho-hromadskoho-obhovorennia-zakonoproektu-pro-stratehichnu-ekolohichnu-otsinku (дата звернення: 10.05.2017).

25. Моніторинг впровадження Україною зобов’язань в рамках Енергетичного Співтовариства. Випуск № 29 (жовтень-грудень 2015 року) [Електронний ресурс] / Проект "Покращення імплементації зобов’язань України в рамках Енергетичного Співтовариства через посилення ролі громадськості", ГО "Діксі Груп". URL: http://enref.org/wp-content/uploads/2016/02/Newsletter29.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

26. Моніторинг впровадження Україною зобов’язань в рамках Енергетичного Співтовариства. Випуск № 30 (січень 2016 року) [Електронний ресурс] / Проект "Покращення імплементації зобов’язань України в рамках Енергетичного Співтовариства через посилення ролі громадськості", ГО "Діксі Груп". URL: http://www.rac.org.ua/uploads/content/225/files/newsletter30.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

27. Остап Семерак: «Перед нами чітке завдання – поширити європейську модель СЕО на місцеві програми та проекти [Електронний ресурс] / Мінприроди, 2017. URL: http://menr.gov.ua/press-center/news/123-news1/6161-ostap-semerak-pered-namy-chitke-zavdannia-poshyryty-ievropeisku-model-seo-na-mistsevi-prohramy-ta-proekty (дата звернення: 10.05.2017).

28. У парламенті повторно зареєстровано законопроект про стратегічну екологічну оцінку [Електронний ресурс] / Мінприроди, 2017. URL: http://menr.gov.ua/press-center/news/123-news1/5878-u-parlamenti-povtorno-zareiestrovano-zakonoproekt-pro-stratehichnu-ekolohichnu-otsinku (дата звернення: 10.05.2017).

29. Проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку (реєстр. №6106 від 21.02.2017) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ВР України, 2017. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=61186&pf35401=415623 (дата звернення: 10.05.2017).

30. Шимкус М. Стратегічна екологічна оцінка [Електронний ресурс] // Круглий стіл «Переваги впровадження сучасної системи СЕО в Україні». 28.02.2017. Мінприроди, ЄЕК ООН, 2017. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/meetings/2017/Feb_17_RoudTable_Ukraine/4_Marina_Shykmus_Law_UKR.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

31. Марушевський Г. Методологія СЕО на основі українського досвіду: Аналіз вихідних даних, цільовий аналіз // Тренінг «Практичне застосування стратегічної екологічної оцінки (СЕО)». 15-16.03.2017. Мінприроди, ЄЕК ООН , 2017. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/eia/meetings/2017/Mar_15-16_SEA_Training_Kiev_UKR/6.Analysis_Methods_1.pdf (дата звернення: 10.05.2017).

32. Бойко Т.В., Джигирей І.М. Аналіз об’єктів планування у стратегічному екологічному оцінюванні на основі індикаторного підходу [Текст] // Комп’ютерне моделювання в хімії і технологіях та системах сталого розвитку – КМХТ-2016: Збірник наукових статей П’ятої міжнар. наук.-практ. конф. – Київ: НТУУ «КПІ», 2016 – С. 219-225.

33. Наукові основи національної стратегії сталого розвитку України / [за наук. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М.А. Хвесика]; Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України». – Київ: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. – 40 с.

34. Аналіз сталого розвитку: глобальний і регіональний контексти: монографія / Міжн. рада з науки (ICSU) та ін.; наук. кер. проекту М. З. Згуровський. - Київ: НТУУ “КПІ”, 2014. – Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку (2013). - 172 с.

35. Gao J., Christensen P., Kørnøv L. Indicators' role: How do they influence Strategic Environmental Assessment and Sustainable Planning – The Chinese experience. Science of the Total Environment. 2017. N 592. PP. 60-67.